Будь ласка, допоможіть врятувати і захистити мою ідею

Я пишу цей лист у стані великої напруги й болю, бо зіткнулася з кричущою несправедливістю. У мене підло вкрали мою тендітну ідею, і тепер на її основі Анастасія Іванова планує відкрити персональну виставку 10.10.2025 в Берліні.
13 травня 2025 року я разом із моїм партнером Павлом Кіровим була запрошена фотографинею Анастасією Івановою для участі у її проєкті мультиекспозиційних портретів. Після завершення запланованої зйомки я попросила зробити для мене лише один єдиний кадр — кадр, який я довго виношувала в собі. Це була моя особиста ідея, яка жодним чином не стосувалася її проєкту.

Цей кадр народився ще тоді, коли я боролася з раком. Коли лежала під хіміотерапією і щоночі бачила сни про чоловіка, який був поряд , був моєю опорою та коханням, якого я ніколи не відчувала в реальності. Після видалення матки та яєчників ці сни були для мене єдиним промінчиком надії, який вів мене цим нелегким шляхом. Коли ж я зустріла Павла у реальному житті, то зрозуміла, що відбувається щось справді магічне. У цьому стані я мріяла втілити свою ідею у фотографії: я стою перед ним, а він — за моєю спиною, як моя опора і мій захист, а я — в ньому. Цей кадр став для мене символом того, що після найтемнішої і штормової ночі настає світлий , тихий і сонячний ранок. Він був і є призначений для моєї майбутньої автобіографічної книги. І саме його, без мого дозволу, Анастасія ницо поцупила у свій проєкт. Більше того — вона почала знімати інших людей за цією ж ідеєю, хоча вона не мала жодного стосунку до її початкової концепції портретного проєкту.

Кадр був несправедливо включений під документ, який ми підписали того вечора, і який стосувався лише нею зроблених портретних робіт. Таким чином моя ідея була використана як частина її проєкту. Це не лише порушення авторських прав, а й зловживання довірою у дружніх відносинах, тому що вона не спитала ні про колаборацію, ні про дозвіл його використати. Мені надзвичайно важко писати це все, бо я наче вигризаю щось своє інтимне з пащі несправедливості, яка вилізла з несподіваного для мене боку. Я вже кілька днів не можу спати і перебуваю у стані сильного стресу. А також надто хвилююся, щоб через ці переживання у мене не стався рецидив хвороби, що цілком можливо у подібному стані.

Я прошу вас: не дайте, щоб виставка будувалася на краденій ідеї. Часу достатньо, щоб зняти ці роботи замінити їх портретами, які справді належать до початкового проєкту. Цей кадр має залишитися незайманим і увійти до моєї книги, як це й було задумано. Це не просто фотографія — це частина мого життя, моєї історії, яку я акуратно та делікатно мініатюрними клаптиками вношу у майбутню автобіографічну книгу. Цей кадр - це моя інтелектуальна власність! Усі мої малюнки, які я створювала до та під час хвороби, ведуть саме до цього образу. Я прикріплю їх до звернення, щоб ви могли зрозуміти, наскільки глибоким є цей символ. Я прошу не вагатися стати на бік правди. Не закликаю когось псувати стосунки з Анастасією — лише прошу допомогти відновити справедливість.

Щиро вірю, що справедливість має відбутися, а правда перемогти. Я нарешті вірю в себе та вірю у вас, і в те, що цей простір мистецтва не стане місцем, де чужі ідеї виставлятимуться як власні.

Дуже хочу, щоб ви мене почули та підтримали.

Також після мого намагання інтелігентно вирішити питання, вона відмовилась піти на зустріч, відмовилась надавати копію релізів, які ми тоді підписали, та контакти куратора виставки, щоб я мала змогу пояснити тій галереї реальну ситуацію. Тож мені нічого не залишається, як зібрати підписи, і кожен підпис підтримки для мене — на вагу золота.

Безмежно дякую наперед